Есть женщины - весенние цветы.
Они милы, изящны, молоды…
И аромат их лёгок, эфемерен,
Но интерес глубок и преднамерен.
Увы, уже не к вам, к аккредитиву…
Весенние цветы, - какое диво!
Есть женщины особенные – лето!
Они ромашки рвут, едят котлеты.
Детей рожают, песенки поют.
Мужчину и полюбят и убьют…
Телам их знойным мало места..
Они из сдобного с корицей теста.
Есть женщины - "привядшие цветы".
Их видел ты, но любишь ли их ты,
Похожих на осенние цветы?
Их тонкий аромат, увы, не различаешь ты.
На гладь воды так нежно опусти и отпусти,
Осенние цветы, привядшие цветы...
Есть женщины холодные, седые.
Не скажешь сразу, были ль молодые…
Замёрзшие, хрустальные цветы.
Но сколько в них особой красоты.
Их целомудрия тебе не оценить.
Так, как они, не можешь ты любить…
Всех женщин, это правда, создал Бог!
Одна – на век твоя, но только если смог
Дождаться и найти вторую половину…
И для семьи своей не разгибаешь спину.
Ты верно распознал в ней милую, свою.
Единственной, одной, сказал: ЛЮБЛЮ!
Комментарий автора: Ироничные стихи, в основном, для мужчин...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Oчень приятный стих, цветы тоже нужны и без котлет никак. Комментарий автора: Всё, что Бог создал, брат Сева... Спасибо, что заходите.
Полтавченко Ярослав
2010-03-12 17:52:26
Есть женщины, боящиеся Бога.
Светла, пряма, чиста их жизнь - дорога
На древо жизни так душой похожи,
Любовью превратят ненастье в день погожий.
Источник в чем их жизни, красоты?
Ответ тебе дадут в твоей душе цветы.
Да благословит Господь. Комментарий автора: Прекрасные слова, Ярослав!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
